Як вибрати трубу для димоходу приватного будинку

При спалюванні котлами різних видів палива виділяються продукти горіння, нагріті до температури 70…400 °C (інколи — до 1000 градусів). Щоб викидати шкідливі гази назовні, використовуються димовідводи з наступних матеріалів:

• цегляні;
• керамічні;
• металеві;
• азбестоцементні;
• комбіновані, наприклад, цегла + нержавіюча сталь.

Наше завдання — розглянути плюси і мінуси перерахованих варіантів, а потім з’ясувати, які труби краще вибрати для димоходу приватного будинку, лазні та інших опалюваних будівель.

Критерії вибору газоходів природної тяги

Підбираючи матеріал майбутньої димової труби, більшість домовласників орієнтується на ціну виробів і вартість монтажу. Для надійної та безпечної експлуатації опалювального обладнання доведеться врахувати декілька чинників:

1. Сумісність димоходу з типом котла. Агрегати з високим ККД (газові, дизельні) викидають гази з температурою 70…120 ° C, цегляні печі і твердопаливні теплогенератори — 150…200 °C, сталеві та чавунні буржуйки — до 400 градусів.
2. Спосіб улаштування газоходного каналу — внутрішня прокладка з проходом через стелю і дах чи зовнішній монтаж на стіну.
3. Горючість матеріалу, з якого побудований будинок.
4. Здатність багаторазово витримувати підвищення температури продуктів горіння до 1000 градусів. Таке явище спостерігається під час займання сажі, що накопичилася всередині труби, і вважається аварійною ситуацією.
5. Стійкість до впливу корозії, тривалість терміну експлуатації.

Довідка. На виході з банної печі або опалювального дров’яного котла димохідна труба може прогріватися до 500—600 °C.

Перш ніж вибрати матеріал димаря, визначте варіант його прокладки і намалюйте просту схемку. Нагадаємо вимоги до труб димовидалення:

• діаметр (площа перетину) каналу — не менший за вихідний патрубок котла, печі або каміна;
• мінімальна висота труби — 5 м, рахуємо від колосників чи пальника до верхнього зрізу;
• оголовок димоходу не має опинитися у зоні вітрового підпору, що утворюється за гребнем двосхилого даху або розміщеною поряд високою будівлею;
• число поворотів каналу на 90° — не більше трьох;
• відступ від незахищеної поверхні труби до горючих (дерев’яних) конструкцій будівель — 50 см, захищеної — 38 см;
• довжина горизонтальної ділянки, під’єднаної до патрубку котла, — максимум 1 м;
• згідно з вимогами пожежної безпеки, усі металеві газоходи, прокладені крізь кімнати і горище житлового будинку, підлягають утепленню негорючим матеріалом — базальтовою чи каоліновою ватою.

Димова труба для печі або котла має забезпечувати стійку природну тягу та відведення шкідливих газів з приміщення — це головна вимога. Не менш важливо дотриматися інших протипожежних норм, наприклад, не використовувати на котлах опалення гофровані алюмінієві рукава.

Цегляні димоходи — плюси і мінуси

Такі труби зводяться з червоної повнотілої цегли та зазвичай розташовуються всередині будинку. Труби, прибудовані до зовнішньої стіни, зустрічаються рідше. Сполучний розчин складається з глини, піску та цементу.

Примітка. У кладці самої печі цемент не використовується — там розчин замішується з піску і глини. Димовідвід гріється менше, омивається опадами і обдувається вітром, тому додавання цементу необхідне.

Домовласникам доводиться мати справу з цегляними газоходами у 2 випадках:

• коли проект передбачає розташування димового каналу всередині будинку — у складі вентиляційного блоку поруч з витяжними шахтами;
• при зведенні стаціонарної печі або класичного каміна.

Раніше червона цегла вважалася ідеальним матеріалом для побудови димових труб, але з часом і появою нових виробів втратила лідируючі позиції. Переваги цегляних газоходів:

1. Презентабельний зовнішній вигляд, який зберігається тривалий час — протягом усього терміну експлуатації будівлі.
2. Шахта, що проходить всередині стіни, передає частину тепла димових газів до приміщень.
3. Цеглини і сполучний розчин — матеріали негорючі.
4. Правильно складена труба успішно протистоїть нагріванню до 1000+ градусів, що виникає при горінні сажі (приклад зображений на фото). Але багаторазовий чи тривалий вплив високої температури починає руйнувати димохід, з’являються щілини, через які проходить полум’я.

Довідка. Займання сажі у кам’яному димоході може призвести до пожежі, якщо в кладці утворилися тріщини або пічна переділка була зроблена неправильно. Третій варіант: іноді шви між цеглою під’їдають миші, що живуть на горищі.

Недоліків у цегляних труб досить багато:

1. Нерівна внутрішня поверхня димоходу сприяє осадженню і накопичуванню сажі, яка займається в разі перетопу.
2. Прямокутна (або квадратна) форма шахти плюс шорсткість стінок збільшує аеродинамічний опір труби і знижує природну тягу.
3. Спорудження важке й громіздке, потребує міцного фундаменту. Побудувати димохід або піч своїми руками — завдання нелегке, наймати виконавців — дорого.
4. Через особливості кладки розміри каналу прив’язані до габаритів цегли, наприклад, 14 х 14, 14 х 21 або 21 х 27 см. Стандартні перетини цегляних труб наведені у таблиці.
5. Працюючи в парі з газовим котлом, димохід руйнується під впливом конденсату.

Примітка. Періодичної чистки потребує будь-який газохід, тому ми не зараховуємо цей факт до списку недоліків.

Конденсат — ворог кам’яних труб. Водяна пара, що міститься в продуктах горіння, проникає у дрібні пори цегли, конденсується і перетворюється на лід. Далі зрозуміло — матеріал лущиться, димохід руйнується. Фізику процесу докладно пояснить фахівець на відео:

Як боротися з недоліками цегляних шахт:

• зробити зовнішню теплову ізоляцію вуличної ділянки труби – це захист від утворення конденсату;
• закласти всередину каналу гільзу з нержавіючої сталі — стінки каналу стануть гладкіші та не пропустять вологу до цегли;
• експлуатувати димар спільно з твердопаливним котлом або піччю — гази швидко прогрівають стінки димаря, конденсат практично не випадає;
• класти подвійні цегляні стіни, внутрішній ряд зводити з індустріального каменю типу ШБ-8.

Особливості керамічних каналів

Такий газохід — це капітальна споруда, яка будується з прямокутних секцій заввишки 330 мм. Кожен модуль складається з 3 елементів:

• внутрішня труба з кераміки завтовшки 6—15 мм, діаметр до 30 см;
• теплоізоляційний шар з базальтового негорючого волокна щільністю не менше 100 кг/м³;
• зовнішній несний блок з бетону має вертикальні отвори під армування і вентиляційні канали.

Довідка. Відомий європейський виробник Schiedel випускає керамічні димоходи серії QUADRO з додатковими повітропроводами, призначені для газових опалювачів із закритою камерою згоряння. Димовідвід приєднується до турбокотла замість подвійної коаксіальної труби.

Змонтувати секційну шахту набагато простіше, ніж побудувати з цегли. Але без майстрів обійтися складно — тут важливе дотримання технології складання і акуратність, бо керамічна серцевина хрупка та боїться ударів. Особливості монтажу:

1. Блоки встановлюються один на другий, скріплюються цементним розчином М150.
2. Всередину закладається базальтовий утеплювач таким чином, щоб не перекривати повітроводи.
3. Труби з кераміки щільно вставляються в теплоізоляційну оболонку і скріплюються спеціальною термостійкої масою.

Для приєднання до котла одна бічна стінка блоку вирізається болгаркою. За необхідності використовується кріплення секцій — наскрізні стрижні з металу, що вставляються у кутові отвори.

Той самий Schiedel виробляє комбіновані димохідні системи Kerastar, що зовні нагадують звичайні залізні труби. Нержавійка служить зовнішньою оболонкою для тонкостінної кераміки (6 мм), утепленої щільною базальтової ватою.

Переваги димових керамічних шахт:

• довговічність — ресурс конструкції дорівнює періоду експлуатації самої будівлі;
• робоча температура — 400…600 °C, максимальна — 1000 °C, димохід спокійно витримує горіння сажі;
• невисока шорсткість внутрішньої поверхні труби, малий аеродинамічний опір димоходу і невелика кількість сажі на стінках;
• горючість матеріалів — нульова, кераміка рекомендована для прокладання газоходу усередині будівлі;
• стійкість до хімічного впливу від агресивних транспортованих газів;
• сумісність з будь-якими видами палива та різними котлами.

Явний мінус кераміки — висока вартість порівняно з димоходами з нержавіючої сталі та інших матеріалів. Цегла теж обійдеться дешевше, але будівельні роботи легко «з’їдять» різницю в ціні.

Примітка. Існують дешевші аналоги, що виготовляються на території країн СНД, наприклад, димоходи AWT. Якість виробів — на достойному рівні, огляд продукту дивіться на відео.

Другий недолік не надто критичний — вага виробів, що становить приблизно 100 кг на 1 метр погонний труби. Стандартна конструкція заввишки до 7 м важитиме 700—800 кг, для будівництва знадобиться надійний фундамент.

Металеві димарі — переваги й недоліки

У приватному домобудівництві застосовується 3 різновиди таких газоходів:

• звичайні труби з чорного металу чи оцинковки;
• трубні секції з нержавіючої сталі;
• модульні системи двостінних сендвіч-димоходів.

Перші 2 варіанти використовуються у господарських будівлях — теплицях, сараях, гаражах. Під’єднуються до дров’яних печей та інших джерел тепла, які працюють періодично. Плюси звичайних одностінних труб — доступна ціна і простота монтажу.

Мінусів набагато більше:

• оцинковані і «чорні» димовідводи досить швидко прогорають і є пожежонебезпечними;
• при підключенні до газової колонки або котла утворюється багато конденсату — зовнішню ділянку труби треба утеплювати;
• канал без теплової ізоляції швидко забивається сажею, коли димар працює з ТТ-котлом;
• метал руйнується від корозії.

З наведених причин одностінні сталеві газоходи не застосовуються у житлових будинках. Нержавіючі системи використовуються в лазнях, але з умовою дотримання будівельних норм і правил пожежної безпеки.

Димові металеві сендвіч-труби складаються з 3 шарів:

• внутрішній канал — нержавіюча сталь 0,5-0,6 мм завтовшки;
• теплоізоляційна «сорочка» — кам’яна або каолінова вата 25…60 мм;
• зовнішня оболонка з нержавіючої або оцинкованої сталі 0.5 мм.

Довідка. Базальтовий наповнювач витримує нагрівання до 600 градусів, потім починає руйнуватися (розсипатися). Вогнетривке мулито-кремнеземисте (каолінове) волокно розраховане на температуру до 800 °C, але використовується виробниками нечасто.

Головна відмінність сендвічів від класичних кам’яних димоходів — можливість відхилятися від вертикалі і обходити трубою перешкоди (звис покрівлі, елементи кроквяної системи). Інші позитивні моменти:

1. Прийнятна вартість і мала вага виробів.
2. Швидкість монтажу — при належній готовності зовнішня конструкція монтується за 1 день без залучення фахівців.
3. Мінімальна шорсткість внутрішніх нержавіючих стінок.
4. Широкий вибір фасонних деталей — перехідників, колін 90 і 45 градусів, готових трійників з відведенням 89° (1° — це нахил горизонтальної ділянки в бік котла).
5. Системи підходять для всіх типів котельного обладнання.
6. Приємний зовнішній вигляд.

Облицювання сендвічних труб довго зберігає характерний блиск лише у разі, коли виготовлене з нержавіючої сталі. Оцинкований кожух мутніє через 1—2 роки, а метал з неякісним покриттям за цей час може і проржавіти.

Тепер розкриємо проблемні моменти димоходів типу сендвіч:

• залізо поступово зношується і прогорає, ресурс труби обмежений;
• прихований за внутрішньою оболонкою газохід неможливо контролювати і своєчасно виявляти ознаки прогару, існує небезпека займання та пожежі;
• оскільки сендвіч відносно простий у виготовленні, у продажу повно виробів низької якості;
• нагрів до температури 1000 °C трубопровід витримує одноразово і короткочасно, після такої події конструкцію потрібно розбирати й міняти.

Чому доводиться викидати сендвіч димохід після перегріву. При температурі 900 градусів і більше структура металу, навіть нержавійки, необоротно змінюється, міцність матеріалу знижується. Нюанс другий: від нагрівання сталь сильно розширюється, внутрішня труба подовжується і деформується, зварювальний заводський шов втрачає герметичність.

Азбестова труба — дешево і сердито?

У промисловості азбестоцементні трубопроводи використовуються для транспортування різних рідин. Будувати з них димоходи стало давньою традицією, причина — доступна ціна.

Примітка. Азбест — відмінний вогнетривкий матеріал, з якого роблять шнури, волокнисті плити та інші термостійкі елементи. Азбоцементна труба негорюча, від прямого полум’я не спалахне, але може тріснути через власну крихкість.

Азбестові димоходи виграють у інших матеріалів за ціною і зрівнюються по тривалості експлуатації. Решта — суцільні недоліки:

• труба досить важка, потрібен фундамент;
• без фасонних деталей вертикальну шахту непросто підключити до котла і організувати відведення конденсату;
• цементна поверхня шорстка, сприяє осіданню сажі;
• матеріал лопається від ударів або сильного нагріву.

Трубні секції з азбесту часто застосовуються для вентиляції гаражів і льохів, реставрації цегельних димоходів, зруйнованих конденсатом. Азбестова труба вставляється всередину шахти, такий захід подовжує «життя» старому димоходу.

Як підібрати трубу для димоходу — поради

Рекомендація перша: якщо дозволяє бюджет і умови монтажу, всередині будинку завжди краще робити керамічну шахту. Для стійкості можна облицювати її порожнистою цеглою або притулити димохід до будівельної конструкції — перегородки, стіни. Кераміка успішно працюватиме з будь-яким опалювальним обладнанням — піччю, дизельним котлом або каміном.

Порада. Якщо планується ставити димар зовні будівлі і проходити трубою горизонтально крізь стіну, купувати кераміку недоцільно. Простіше і дешевше організувати відведення газів за допомогою модульного сендвіча, що кріпиться до зовнішньої стіни будинку.

Як правильно підібрати матеріал димоходу в залежності від конкретних умов:

1. Найдешевший варіант з готових виробів — тришаровий сендвіч нержавійка + кам’яна вата + оцинковка. Матеріал відмінно працюватиме з ефективними газовими котлами, які викидають дим низької температури.
2. При розташуванні газоходу усередині житла намагайтеся придбати і змонтувати кераміку. Інший спосіб — звести цегляну шахту, всередину вставити нержавіючу гільзу.
3. Для зовнішньої прокладки використовуйте сендвіч, це найбільш практичний варіант. Вибираючи труби конкретного виробника, роздивіться шви внутрішніх нержавіючих вставок — має бути суцільне зварювання. Точкові прихватки і фальцеві з’єднання не годяться.
4. Якщо ви обмежені фінансово, зробіть сендвіч самостійно — придбайте нержавіючу трубу, щільний базальтовий утеплювач і зігніть кожух з оцинковки.
5. При будівництві каміна або печі по готовому проекту необов’язково класти цеглу на всю висоту труби. Пройдіть стелю (у дерев’яному будинку виконайте протипожежну переділку) та переходьте на метал за допомогою дифузора, як це демонструється на фото.
6. Якщо перетин вже побудованого цегельного каналу не дозволяє вставити залізну гільзу, підключайте котел напряму. Але пам’ятайте — від роботи газового теплогенератора шахта почне руйнуватися, дров’яного — засмічуватись сажею. Вихід — утеплення і прочищення труби.
7. До турбованого котла, що споживає газ, не потрібно купувати ніяких димоходів природної тяги. Встановлюйте коаксіальну трубу горизонтально і виводьте надвір через стіну.

Висновок. Найкраща за надійністю і довговічністю — керамічна димова труба. Друге місце рейтингу займає металевий сендвіч, третє — суцільна цегла. Прості залізні труби, азбест та алюмінієві гофри для житлових приміщень не годяться.

Більше порад щодо вибору системи димовидалення дасть представник торгової фірми на відео:

Заключний висновок

Виявляється, що реальний вибір серед труб для димоходу не дуже великий — кераміка або сендвіч. Цегла програє вказаним матеріалам за ефективністю, складністю будування і ціною. Екзотичні варіанти — димарі з вермикуліту і скла — ми всерйоз не розглядали, оскільки вони не набули масового поширення.