Облаштування котельні в приватному будинку

Принципова схема котельні проектується під конкретне теплосилове обладнання. Але перед монтажем домашнього опалення список водогрійних установок часто змінюється чи доповнюється. Наприклад, господар хоче поставити у топковій другий котел, бойлер та інші апарати, не передбачені проектом.

Виникає проблема: як умістити всю опалювальну техніку плюс елементи обв’язки в приміщенні невеликих розмірів. Зауважте, що котельня в приватному будинку має відповідати нормам проектування, дотримання цих вимог = безпека при експлуатації. Розглянемо способи вирішення цієї задачі.

Що можна розмістити в топковій

Перед облаштуванням котельні треба скласти перелік обладнання, яке планується встановити у заміському котеджі. В першу чергу сюди відносяться агрегати, що забезпечують роботу системи опалення, холодного і гарячого водопостачання (ХВП, ГВП), різні електроустановки. Наведемо повний список:

• джерела тепла – котли на різних видах палива, внутрішні блоки геотермального теплового насоса;
• агрегати для приготування гарячої води – бойлер електричний або непрямого нагріву, газова колонка, проточний водонагрівач;
• буферна ємність потрібного об’єму;
• гідравлічний роздільник (гідрострілка) з колектором;
• гребінка зі змішувальним вузлом для водяної теплої підлоги;
• обладнання ХВП і водоочищення – фільтри, гідроакумулятор, насос, автоматика (реле тиску);
• елементи обв’язки – труби, циркуляційні насоси, розширювальні баки, запірна і регулююча арматура;
• домовий електрощит.

Примітка. Накопичувальний водонагрівач необов’язково розміщувати у топковій. Електричний бойлер можна встановити у ванній, газову колонку – на кухні. Але якщо габарити котельні дозволяють, краще зібрати усі апарати в одному технічному приміщенні.

Електрощит теж допускається встановлювати у теплогенераторній, на окремому простінку. Решту вільної площі можна використати під громіздку побутову техніку, наприклад, пральну машину, морозильну камеру.

З наведеного переліку вибираємо необхідне обладнання згідно проекту чи актуальній схемі опалення та водопостачання. Малюємо планування кімнати в зручному масштабі і переходимо до проектування – розстановки усіх водо- і теплопостачальних агрегатів. Але спочатку дізнаємось про…

Нормативні вимоги до котельні

Найбільш точно сформульовані вимоги до теплогенераторних, працюючих на природному і зрідженому газі (СВГ). Інсталяція електрокотлів регламентується ПУЕ (Правила улаштування електроустановок). Приписи щодо монтажу агрегатів на твердому паливі відсутні, дія ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні» не поширюється на теплогенераторні потужністю меншою за 200 кВт.

Облаштування газових котелень нормується такими документами:

• ДБН В.2.5-20 «Газопостачання»;
• ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки»;
• ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування».

Рекомендація. Перед будівництвом топкової відвідайте офіс організації-постачальника газу у вашому районі та уточніть, яким документом краще керуватися.

При влаштуванні будь-якої котельні краще дотримуватися нормативів, регламентуючих монтаж газових теплогенераторів. Причини:

1. Імовірність вибуху або загоряння твердопаливного котла анітрохи не менша, ніж обігрівача на природному газі або рідкому паливі. Відповідно, треба завжди дотримуватися правил пожежної безпеки.
2. В дизельній теплогенераторній є гострий запах солярки, котли на твердому паливі викидають дим всередину приміщення. Значить, потрібна ефективна вентиляція.
3. Усі теплові агрегати, що споживають різні види пального, викидають продукти горіння через димохід.
4. Електрокотли працюють під напругою 220/380 вольт, сила струму – мінімум 5 ампер. Ввімкнення/відключення нагріву супроводжується клацанням контактора. Нагрівач так і проситься до окремої кімнати з обмеженим доступом.

Розміри та інші параметри приміщення

Топкові не можна облаштовувати в житлових кімнатах приватного будинку. Виняток – місцеві нагрівачі повітря: газові та електричні конвектори, каміни, печі на дровах. Де можна розміщувати котельне обладнання:

• в нежитлових приміщеннях – коридорі, кухні, підвалі, цокольному поверсі за умови виконання вимог щодо розмірів кімнати і вентиляції;
• у внутрішньому приміщенні на будь-якому поверсі будинку, спеціально призначеному для встановлення котлів і водонагрівачів;
• в прибудові або окремій будівлі, наприклад, літній кухні;
• надворі під навісом (якщо не забороняє інструкція з експлуатації конкретного апарату).

Важливе уточнення. Автономну котельню, що працює на зрідженому газі (СВГ), неприпустимо влаштовувати у цокольному або підвальному приміщенні. Суміш пропану з бутаном важча за повітря, в разі витоку газ стелиться над підлогою та не видаляється природною витяжкою.

У санвузлах та ванних кімнатах ставити газові прилади не дозволяється. Теплогенераторна повинна мати вікна, розрахунок площі скління робиться так: на кожен кубометр об’єму приміщення відводиться 0.03 м² світлопрозорих конструкцій. Функціональне призначення вікон в котельні:

1. Організація природного освітлення вдень.
2. Відведення ударної хвилі на вулицю у разі вибуху.

Скління відноситься до легкоскидних конструкцій. В момент вибуху газу чи перегрітого ТТ-котла відразу вилітає скло, навантаження від ударної хвилі на стіни істотно знижується. Це досить актуально для легких каркасних будинків. З тієї ж причини двері на вході у топкову мають відчинятися назовні.

Вимоги до об’єму і розмірів котельні теплопродуктивністю до 30 кВт:

• мінімальна висота стелі – 2.2 м;
• кубатура – мінімум 7.5 м³, якщо котел монтується на кухні, то об’єм має складати 13.5 м³;
• при встановленні теплогенераторів у виділеному приміщенні потрібна висота стелі не менше 2.5 м.

Примітка. Якщо теплопродуктивність прибудованої чи внутрішньої виділеної котельні  перевищує 30 кВт, то мінімальний об’єм зростає до 13.5 м³. За потужності 60…200 кВт він має становити 15 м³.

Вентиляція теплогенераторної

У внутрішніх, прибудованих та окремих приміщеннях слід передбачати природну витяжку і приплив свіжого повітря. Конкретні вимоги:

• в котельні з газовими теплогенераторами кількість припливного і витяжного повітря дорівнює 3 об’ємам кімнати протягом 1 години (трикратний повітрообмін) плюс подача повітря на горіння;
• для турбованих котлів, обладнаних закритою камерою, передбачається забір повітряної суміші ззовні;
• для агрегатів на твердому і рідкому паливі робиться однократний повітрообмін + додатковий приплив на горіння (кількість вказується у паспорті обігрівача);

  

• витяжка організовується через вертикальний канал перетином 140 х 140 мм (або Ø150 мм), решітка розташовується у верхній зоні котельні;
• припливне повітря подається крізь вхідні двері 2 способами: знизу у полотно врізаються вентиляційні грати або між підлогою і стулкою передбачається просвіт (площа перетину – 0.02 м²).

Доповнення. Якщо один з котлів споживає зріджену пропан-бутанову суміш, у приміщенні слід монтувати 2 витяжних решітки – перша над підлогою, друга – під стелею. Причину ми пояснювали вище – СВГ значно важча за повітря.

Природна вентиляція – типове рішення для побутових котелень. Принцип роботи наступний: у вертикальному витяжному каналі виникає природна тяга, що видаляє повітря з верхньої зони топкової. Створюється розрідження, яке затягує свіжі повітряні маси крізь припливні грати або зазор під дверима.

Правила зведення димоходів

Труба для відведення продуктів горіння використовується в більшості котелень. Димохід потрібно правильно збудувати – вибрати вдале місце і одночасно дотриматися усіх вимог. Правила прокладки димової труби:

• діаметр (перетин) – не менше виходу продуктів горіння з котла;
• максимально дозволена кількість поворотів труби на 90 ° – три;
• вертикальний стовбур димоходу прокладається прямо крізь перекриття або уздовж зовнішньої стіни, максимальна довжина горизонтальної з’єднувальної ділянки – 3 м;
• для обходу зовнішньою пристінною трубою звису покрівлі дозволяється використовувати 2 коліна 30°;

  

• верхній зріз газоходу не має потрапити до зони вітрового підпору, висота труби визначається за кресленням;
• оголовки димоходів, підключених до газових теплогенераторів, не можна накривати зонтами та різноманітними ковпаками;
• при проектуванні нової котельні для кожного водогрійного апарату виділяється окремий димовідвід;
• у топковій існуючого будинку до відвідного каналу допускається приєднувати 2 котла.

Уточнення. Приєднання 2 джерел тепла до одного вертикального димоходу здійснюється на різних висотах з інтервалом 75 см, як це зроблено на фото.

У дерев’яних та інших будинках, побудованих з горючих матеріалів, труба прокладається з протипожежним відступом від стіни 50 см. Якщо конструкція обшита негорючим листом металу, азбесту чи мінеріту, вказана відстань скорочується до 250 мм.

Вузол проходу труби крізь дерев’яну стіну котельні влаштовується за аналогічним принципом. Треба вирізати отвір такого розміру, щоб відступ від стінки димоходу до деревини становив 50 см. Якщо застосовується ізольована труба типу сендвіч, інтервал можна зменшити до 38 см.

6 вимог до розміщення обладнання

Щодо інтеграції опалювальних та водогрійних апаратів у приміщення котельні норми досить демократичні:

1. Котли, бойлери, колонки, буферні ємності розташовуються відповідно до інструкції виробника, з урахуванням зручності експлуатації і ремонту. Важливо забезпечити вільний прохід до обладнання.
2. Висота монтажу настінних теплогенераторів визначається з тих самих міркувань та лежить у межах 1.5…1.8 м.
3. Ширина вільного простору перед лицьовою панеллю обігрівача – 1 м, відстань від бічної стінки корпусу до будівельної конструкції – мінімум 3 см.
4. Якщо аппарат ставиться впритул до дерев’яної стіни котельні або підвішується на неї, поверхню треба захистити вогнестійким матеріалом. Лист металу чи азбесту має виступати за габарити корпусу на 10 см, зверху – на 700 мм.
5. Аналогічним чином захищається дерев’яна підлога топкової при монтажу стаціонарних котлів.
6. Мінімальний технологічний відступ від одного теплогенератора до іншого приймається за інструкцією до конкретного агрегата, але не менше 100 мм.

До розміщення деталей обв’язки котельні – насосів, розширювальних ємностей, арматури – строгих вимог немає. Зазвичай ці елементи кріпляться разом з трубами до стін.

Довідка. Зараз у продажу є блочні (модульні) міні-котельні, зібрані з дотриманням усіх правил. Ви купуєте готовий виріб або замовляєте свій комплект обладнання – виробник виготовляє топкову за індивідуальним проектом. Модуль встановлюється у дворі біля будинку.

Варіанти компонування агрегатів

Знаючи вимоги нормативних документів, можемо приступати до проектування топкової та розстановки обладнання. Якщо ви плануєте облаштовувати котельню в приватному будинку своїми руками, то необхідно заздалегідь скласти список теплосилових агрегатів і з’ясувати їх розміри. Тоді зможете обіграти варіанти компонування на папері – намалювати план кімнати та розставити техніку різними способами.

Перейдемо безпосередньо до рекомендацій, як вмістити обладнання у котельню:

1. Якщо залишилася можливість поміняти габарити приміщення, намагайтеся позбавитися квадратної форми в плані. Оскільки водонагрівачі та інші елементи розташовуються уздовж стін, середина квадратної кімнати лишиться вільною, тобто, невикористаною.
2. Вдале рішення – прямокутне приміщення з вікном і дверима на протилежних коротких стінах. Ще варіант: вхід і вікно зроблені в суміжних перегородках, 2 інші стіни і 2 кута займе обладнання.
3. При нестачі місця вибирайте малогабаритні або підвісні агрегати. Приклади: настінний бойлер горизонтального монтажу чи підлоговий витягнутий догори бак типу slim.
4. Як раціонально використати площу біля вікна: встановіть поруч невисоке підлогове обладнання, наприклад, газовий стаціонарний теплогенератор. Якщо вдало розташувати димохід, труба майже не перекриватиме світловий отвір.
5. Намагайтеся максимум агрегатів розвісити по стінах на висоті 1.6…2 м, під ними вміститься колектор теплої підлоги та розводка опалення.
6. Громіздкий теплоакумулятор відсуньте в кут, але залиште просвіти 5–10 см для прокладки трубопроводів обв’язки.
7. Будь-який котел можна поставити боком впритул до стіни. Тоді з іншого боку залишиться прохід для обслуговування і чищення димоходу, як показано нижче на відео.

Примітка. Якщо місця катастрофічно не вистачає, електричний накопичувальний водонагрівач можна винести до сусідньої кімнати. Бойлер непрямого нагріву перемістити складніше, резервуар підключається декількома трубами + система рециркуляції.

Найважче розмістити у невеличкій котельні 2 підлогових габаритних котла, наприклад, дизельний + пелетний з бункером. Спробуйте їх розташувати поряд з довгою стіною без вікна. Між котлами та іншим обладнанням зробіть прохід 0.6 м. Розгляньте варіант компонування біля протилежних стін або один проти одного, але тоді доведеться тягнути магістралі через приміщення.

Залишок площі уздовж простінків і перегородок віддайте під систему водоочищення з гідроакумулятором. Якщо вам вдалося застосувати тільки настінні теплові агрегати, в котельні лишиться місце для різних корисних речей – раковини, невеликої ванни для взуття або пральної машини.

Технологічна схема котельні

Після розстановки теплових генераторів настає черга під’єднання апаратів до інженерних мереж заміського будинку – опалення, водопроводу, електрики. Всі можливі схеми розглянути не вийде, але ми наведемо основні варіанти обв’язки котлів і водонагрівачів у котельні:

1. Найпростіший варіант – підключення одного двоконтурного котла настінного монтажу. Оскільки агрегат укомплектований власним насосом, розширювальним баком і автоматикою, його можна ставити на кухні або в коридорі, а комунікації заховати в стіни. Відокремлювати чи пристроювати приміщення не потрібно.
2. Схема котельні з твердопаливним котлом передбачає захист від холодної «обратки» і випадіння конденсату на стінках топки. Ключову роль відіграє триходовий клапан, який не пускає до котлового баку теплоносій з радіаторів, поки контур з байпасом не прогріється до 50–55 ° C.
3. Обв’язка з теплоакумулятором підвищує ефективність ТТ-котла. Агрегат працює в максимальному режимі, віддаючи більшу частину енергії буферній ємності. Другий триходовий клапан обмежує температуру води на вході до радіаторної мережі, балансувальний вентиль служить для налаштування пошарового завантаження бака.
4. Типова схема з’єднання настінного теплогенератора з бойлером непрямого нагріву. Температуру в резервуарі відстежує термостат, що подає сигнал контролеру котла. Електроніка перемикає триходовий електроклапан і по черзі направляє теплоносій через змійовик водонагрівача або до батарей опалення.
5. За необхідністю непрямий бойлер включається в малий контур циркуляції ТТ-котла, як зображено на наступній картинці.
6. Схема з двома котлами – електричним і дров’яним – часто застосовується, коли в будинку немає газу. Твердопаливний агрегат служить основним джерелом тепла, електрокотел – допоміжним (автоматично вмикається після прогорання твердого палива).
7. Коли необхідно об’єднати кілька енергоустановок і споживачів в котельні, практикується схема первинного і вторинних кілець. У житлових будинках малої і середньої площі даний варіант успішно замінює значно дорожчу гідрострілку з колектором.

Більш докладний опис кожної технологічної схеми наведений у відповідних статтях – способи обв’язки теплогенераторів і установка електрокотла своїми руками.

Заключний висновок

Складність компонування і підключення теплосилового обладнання залежить від розмірів та конфігурації приміщення, кількості агрегатів, числа споживачів. Опалювальна площа не завжди має значення, котельня в будинку 100 м² може містити 2–3 теплогенератори, накопичувальний водонагрівач і теплу підлогу. Відповідно, схема топкової і монтаж ускладнюється. В такій ситуації не завадить консультація експерта.