Як встановити і підключити розширювальний бак для опалення

Під час нагрівання котлом теплоносій розширюється, його надлишок заповнює спеціальну ємність, розташовану в певній точці опалювальної мережі будинку. Тож наша мета – пояснити, як правильно встановлюється розширювальний бак для опалення. Також уточнимо місце підключення, спосіб спорожнення і настройки розширювального бачка.

Де ставити розширювальний бак

Місце встановлення бачка вибирається залежно від схеми опалення – закритої чи відкритої. Для кожної застосовується відповідний резервуар – мембранний герметичний чи відкритий бак. В деяких випадках ставиться 2 або 3 ємності.

Які функції виконують розширювальні баки різних типів:

• у закритій системі ємність поглинає надлишок води, оберігаючи мережу від критичного підвищення тиску;
• у відкритій схемі резервуар виконує подвійну роботу – забирає надлишок теплоносія і видаляє повітря з системи в атмосферу;
• в певних умовах додатковий мембранний бак допомагає компенсувати теплове розширення основному бачку, вбудованому у газовий настінний котел;
• спеціальні розширювальні ємності для водопроводу (не плутати з гідроакумуляторами) також забирають надлишкову санітарну воду під час нагрівання накопичувальних бойлерів.

Система відкритого типу працює під атмосферним тиском, контактуючи з навколишнім повітрям якраз через розширювальний резервуар. Щоб повітряні бульбашки потрапляли у бак, він встановлюється у найвищому місці – на стояку, який піднімається від котла. Зазвичай такі схеми є гравітаційними, тобто, працюючими від природної циркуляції води.

Оскільки трубопроводи самопливних систем мають великі діаметри Ø20…50 мм, мережа вміщує чимало теплоносія – 150…250 літрів. Робочий об’єм розширювального бака має складати щонайменше 10% від цієї кількості – 15…25 л. Таку посудину краще винести на горище і добре утеплити.

Довідка. Господарі невеликих осель площею до 80 м2, де змонтована саме відкрита схема, часто застосовують саморобні розширювальні бачки малої місткості. Місце встановлення – під стелею кухні, над котлом. Це допускається, рівень води зручно контролювати. Зовнішній вигляд не обговорюємо.

Бак розширювальний для закритої системи не має зовнішніх отворів, бо працює під надлишковим тиском і не може контактувати з атмосферою. Для зберігання постійного напору в мережі резервуар обладнаний гумовою мембраною. Ці бачки розташовуються поряд з теплогенератором та підключаються перед насосом (з боку всмоктування).

Якщо закрита опалювальна мережа заповнена антифризом, місткість компенсуючої ємності приймається з розрахунку 15% від об’єму усього теплоносія. Незамерзаюча рідина на основі гліколю сильніше розширюється, тому й бак потрібен більший.

Коли потрібен додатковий бачок

Газові та деякі електричні котли настінного типу мають власний компенсувальний бак. Але його об’єму не завжди вистачає для компенсування зростаючої кількості води у опалювальній розводці. Якщо за розрахунком місткість котлового бачка менша, ніж 10% від обсягу системи, треба встановлювати ще одну розширювальну ємність, інакше тиск зростатиме понад норму.

Наведемо 2 приклади таких випадків:

1. Приватний будинок на 2–3 поверхи, що повністю опалюється теплою підлогою та радіаторами. Кількість води у підлогових контурах та батареях буде завеликою для 1 бачка, вбудованого в котел.
2. Гравітаційна опалювальна система, перероблена в закриту. Трубопровідна мережа може бути не надто розгалуженою, але через великі діаметри вміщуватиме багато теплоносія. Щоб компенсувати його розширення, котлового бака може не вистачити.

Примітка. Додатковим резервуаром в закритій системі виступає той самий мембранний бачок, що ставиться біля теплогенератора. Його місткість визначається за остаточним принципом.

Аналогічна проблема виникає з розширенням санітарної води у бойлері непрямого нагріву. Можна піти найпростішим шляхом – встановити запобіжний клапан, як на електричному бойлері, і заспокоїтися. Але ж водонагрівач непрямого нагріву об’ємом 200…300 л викидатиме крізь клапан велику кількість води. Звідси правильне рішення – підібрати і встановити додатковий розширювальний бак для бойлера.

Деякі моделі теплоакумуляторів теж мають спеціальний штуцер для приєднання компенсувальної ємності. Електричні накопичувачі об’ємом 100 л чи більше також рекомендується оснащувати таким баком, про це йде мова у відеоролику:

Як встановити компенсуючу ємність на опалення

Монтувати на горищі бак відкритої системи опалення слід за такими правилами:

1. Резервуар має бути продовженням вертикального стояка, що піднімається від котла опалення.
2. Ємність треба укрити шаром теплоізоляції, оскільки температура на горищі завжди невисока, теплоносій охолоджуватиметься дарма.
3. Для виготовлення бака можна взяти будь-яку готову посудину – бочку 100 л, бідон тощо.
4. На рівні близько 3/4 місткості резервуара врізати штуцер переливу, приєднавши трубу або шланг. Відвести його можна на вулицю під дахом.
5. Якщо ви хочете контролювати рівень води в ємності та своєчасно підживлювати систему, зробіть ще 2 окремі лінії, зображені на схемі відкритого бачка.

Порада. Переливний шланг чи трубу можна прокласти до найближчої точки будинкової каналізації. Вивести назовні під дахом простіше, але є проблема: взимку від випарів в ній може утворитися крижана пробка.

При монтажі розширювальний закритий бачок можна орієнтувати у просторі будь-яким чином – вертикально чи горизонтально. Спосіб кріплення – хомутом до стіни, підвішування на консолі. Підлогові резервуари з ніжками, звісно, ставляться вертикально на підлогу. На роботу мембрани положення бака ніяк не впливатиме.

Спосіб з підвішування ємності «догори ногами» має одну ваду. Справа в тому, що камера з повітрям опиняється знизу. Коли мембрана зноситься і трісне, повітря охоче проникатиме крізь тріщину в теплоносій і навпаки, вода швидко заповнятиме порожню камеру. Тиск у мережі різко впаде, котел зупиниться, мембранний бачок доведеться швидко міняти.

Якщо ж бачок стоятиме повітряною камерою догори, процес взаємопроникнення сильно сповільниться. Система працюватиме ще тривалий час, поки мембрана не лопне остаточно. Тому краще встановлювати компенсуючий бак вертикально, повітряним золотником догори.

Вірна ознака критичного зносу і розтріскування мембрани в розширювальному закритому бачку – падіння тиску в домашній опалювальної мережі. Періодично відстежуйте показання манометра на групі безпеки.

Незалежно від способу встановлення ємності враховуйте 4 нюанси:

1. Бак має стояти таким чином, щоб ви могли до нього підійти, закрити кран, підкачати повітря. Тобто, обслужити або замінити.
2. Максимальна висота підвісу резервуара на стіні – 160 см. Зовсім незручно працювати з бачком, який висить за 2 метри від підлоги.
3. Підвідна труба, крани та інша арматура не має навантажувати своєю масою приєднувальний патрубок ємності. Вказані елементи треба прикріплювати до стіни окремо.
4. Не прокладайте трубопровід до бачка поперек проходу.

Схеми підключення

З точки зору гідравліки розширювальний бак має приєднуватись до зворотної лінії системи опалення, на ділянці перед циркуляційним насосом (якщо дивитися за напрямком течії води), а не позаду нього. Можна врізатися і в подачу, але за 1 умови: насос також має стояти на цій магістралі і також попереду бачка.

Ще ситуація: коли бак разом з насосом стоїть на подачі твердопаливного котла, є вірогідність відмови обох елементів у випадку перегріву. В магістраль надходить водяна пара і потрапляє до камери резервуара, тоді гумова «груша» виштовхує цю суміш назад в трубу, підвищення тиску не компенсується.

Розширювальну ємність треба підключати до трубопроводу з використанням відсікаючого крана. Він дає змогу від’єднати бачок для ремонту чи заміни без спорожнення системи. А щоб злити воду з резервуара, встановіть трійник і другий кран за схемою:

Рекомендація. Підключаючи бойлер непрямого нагріву до котла і системи ГВП, приєднуйте розширювальний бак до лінії холодного водопостачання на вході у водонагрівач. Тут використовується спеціальний бак, що витримує тиск водопровідної мережі. Ємність для опалення або гідроакумулятор не годиться. Як їх розрізнити, дивіться на відео:

Як перевіряти й накачувати бачок

Перш ніж монтувати ємність, слід перевірити тиск у повітряній камері. Для приєднання манометра чи звичайного автомобільного насоса на торці бака встановлений золотник, прикритий захисним пластиковим ковпаком. Знімаєте його, робите замір та підкачуєте або спускаєте повітря, натискаючи шток клапана. Тиск з повітряного боку мембрани має бути на 0.2 Бар менший, ніж у системі опалення.

Пояснимо на прикладі. Тиск в опалювальній мережі після опресування складає 1.2 Бар. Значить, у камері бачка налаштовуємо тиск 1 Бар, різниця – 0.2 Бар. Мета цього дійства – забезпечити підтискання мембрани теплоносієм «на холодну».

Якщо ігнорувати це правило, то під час охолодження і стискання води «груша» створить розрідження, яке спровокує втягування повітря в мережу крізь автоматичний розповітрювач групи безпеки котла.

Примітка. Тиск у повітряній камері часто прописується виробником в паспорті бачка або на упаковці. За цим параметром можна відразу підібрати підходящу ємність у магазині.

Заключний висновок

Встановлення та під’єднання розширювального бака до опалення не є складною операцією. Ви спокійно впораєтесь з цим завданням, якщо виконуватимете наведену інструкцію. Вміння налаштовувати тиск у резервуарі вам теж пригодиться під час експлуатації водяної опалювальної системи. Раптом зупиниться котел через низький тиск теплоносія – відразу перевіряйте працездатність бачка.